Рушники ви мої, рушники

     Мета: ознайомити з оберегом української родини –  рушником,  із значенням його в побуті; навчити учнів читати візерунки; пробуджувати пізнавальні інтереси до вивчення  традиційних  художніх  промислів українського народу; виховувати глибокі почуття  любові до  батьків, пошани до людей праці; сприяти розвиткові творчих здібностей дітей,     не забувати своєї національної культури; виробити  душевну  потребу берегти рушник як сімейний скарб, бажання вишивати. 

   Обладнання: святково прибраний клас. На стінах рушники, предмети побуту та обереги старовинної української сім’ї, композиція з калини і колосків. 

Учениця.

Висить рушник у хаті на кілочку.

Калина червоніє на столі,

А біля неї – житні колосочки,

мов пустотливі братики малі.

Це все – моя земля, моя Вкраїна,

Це рук моєї матері тепло.

І цей рушник, яким і дочку й сина

Благословляє мати на добро.

Учитель.

Українська вишивка сягає своїм корінням у сиву давнину. Елементи символіки сучасних узорів української вишивки перегукуються з орнаментами, що прикрашали посуд трипільських племен. Історик Геродот свідчить, що вишивкою був прикрашений одяг скіфських племен. В VІ ст.  н.е. в Черкаській області було знайдено срібні пляшечки з фігурками чоловіків, одягнених у вишиті сорочки.

Український рушник… Його можна порівняти з піснею, витканою та вишитою на полотні. Ознакою охайності, працьовитості кожної господині є прибрана хата: вишиті рушники. А тому на Україні не було жодної оселі, де б не полум’яніли рушники.

А скільки народних приказок існує про український рушник.

1-а учениця. Хата без рушників – родина без дітей.

2- а учениця .Рушники на кілочку – хата у віночку.

3-а учениця. Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати, буде чим гостей шанувати.

Ведуча. Рушник на стіні – давній наш звичай. Не було, здається,жодної в Україні оселі, котрої не прикрашали б рушниками. Хоч би яке убоге судилося їм життя, а все ж естетична принада за всякчас знаходила місце в помешканнях – хай то була хатина вдови чи затісна багатодітна оселя, приземкувата мазанка на півдні України – всюди палахкотіли багатим цвітом кольорів рушники. Рушник з давніх – давен символізував не тільки естетичні смаки, він був обличчям оселі і господині. По тому, скільки і які були рушники, створювалася думка про жінку і її дочок.

Ведуча. Хліб – сіль на вишитому рушнику -  одвічні людські символи. Прийняти рушник, поцілувати хліб – символізує духовну єдність, злагоду, глибоку пошану. Цей звичай пройшов через віки і став доброю традицією в наш час.

  Зі сльозами на очах цілують рушник іноземні туристи, для яких Україна – рідна земля. Земля їхніх батьків та дідів. І як найдорожчий подарунок з України везуть до себе додому рушник. Бо на ньому вишиті до болю знайомі рідні спомини – шум дібров, кетяги калини, довгі коси українських верб, - усе те, чого немає на чужині.